В роботі досліджуються формальні, семантичні та стилістичні критерії ідентифікації в мовленні паронімічної атракції, яка класифікується за формальними, семантичними та структурними ознаками; пропонується формула обчислення орфографічної та фонетичної близькості компонентів ПА; розглядається проблема паронімічної атракції як фактора експресивної організації заголовка різножанрових повідомлень в різних типах засобів масової комунікації. Паронімічна атракція визначається як явище навмисного зближення в мовленнєвому ланцюжку подібних або тотожніх у звуковому та (або) орфографічному відношенні слів-корелятів ПА, між якими встановлюється несподіваний стислий зв'язок по лінії семантики, внаслідок чого виникає асоціативне переосмислення узуальних одиниць мовної системи, а іноді - створення оказіональної одиниці. Паронімічна атракція може базуватись на використанні паронімії, парономасії, на оказіональній семантизації повних омонімів та лексико-семантичних варіантів багатозначного слова, обігруванні часткових омонімів, або омофонів; всі вищепоіменовані явища, в свою чергу, можуть також брати участь у паронімічно спровокованій деформації фразеологізму.

Здійснено інтерпретацію феномену нігілізму у філософських вченнях М. Штірнера та Ф. Ніцше. Визначено та проаналізовано екзистенційну й історичну суть даного феномену, що компенсує позитивну присутність буття негативними характеристиками людського існування. Охарактеризовано деструктивні та конструктивні компоненти філософії М. Штірнера та Ф. Ніцше та зроблено висновок про нігілізм як феномен, що вимагає екзистенційного самозаглиблення індивіда через заперечення репресивної здатності культури. Виявлено спільні та відмінні особливості філософських поглядів мислителів у обох компонентах. З'ясовано, що нігілізм М. Штірнера є аспектом філософування на рівні індивідуального бунту проти панувальної системи ціностей і повернення світу у свою "власність", а Ф. Ніцше розвиває на основі нігілізму нову онтологію волі до влади як вічного повернення та діонісійської надлюдини, що виходить за межі егоїзму та наділяє її творінням інших. Розкрито суть нового соціального порядку у філософії М. Штірнера та Ф. Ніцше, де основним принципом є принцип домінування Єдиного та надлюдини над Іншим.

Проаналізовано ідею вищої толерантності як результат подолання пасивного нігілізму та кризи гуманізму. Висвітлено поняття активного та пасивного нігілізму, "останньої" людини та людини, що прагне загибелі. Визначено творчу сутність позитивної програми "надлюдини" Ф. Ніцше. Досліджено сутність моральних ідеалів любові "до дальнього" та "чесноти, що дарує".

Проанализирована идея высшей толерантности как результат преодоления пассивного нигилизм и кризиса гуманизма. Освещены понятия активного и пассивного нигилизма, "последнего" человека и человека, жаждущего гибели. Определена творческая сущность позитивной программы "сверхчеловека" Ф. Ницше. Исследована сущность моральных идеалов любви к дальнему и дарящей добродетели.

The article analyses the idea of higher tolerance as a result of passive nihilism and crisis of humanism overcoming. The notions of active and passive nihilism, the ''last'' man and the man longing for ruin, are elucidated. The creative essence of Friedrich Nietzsche's positive program of ''overman'' is emphasized. Essence of moral ideals of love "to distant'' and "presenting virtue" are analyzed.

В контексті нігілістичного світогляду розглянуто головні ідеї книги М. Штірнера "Єдиний та його власність". Розглянуто критику М.Штірнером "примар" людської сутності. Наведено характеристику позитивної програми філософа, проаналізовано сутність понять "Я" та "єдиний".

В контексте нигилистического мировоззрения рассмотрены главные идеи книги М. Штирнера "Единственный и его собственность". Рассмотрена критика М. Штирнером "призраков" человеческой сущности. Подана характеристика позитивной программы философа, проанализирована сущность понятий "Я" и "единственный".

The article deals with the main ideas of the book "The Ego and His Own" by M. Stirner in the context of nihilistic worldview. There revealed the "phantoms" of human's essence criticize by Stirner. There is given the characteristic of philosopher's positive programme and analyzed the essence of the ideas "I" and "The Ego".